На малих річках і вузьких дністровських притоках хижаки під кінець жовтня ловляться зовсім погано. Велика частина риби скочується звідси на велику воду, де з перемінним успіхом ловиться до самого льодоставу. Але якась частина хижої риби все ж залишається в малих річках.
Малі річки
Риба з малих річок йде дуже швидко: ще чотири дні тому рибалив у дністровській притоці і цілком непогано наловив. Щука, язі, жерехи і окуні клювали стабільно, а сьогодні перевірив уже кілометр притоки, а в рюкзаку лише одна щучка. Вода по-осінньому чиста, яскраве сонце освітлює прибережні мілководдя, а риби не видно. На самому кінці сезону відкритої води в таких місцях рідко вдається щось зловити, так що спіймана щучка — вже удача.
До осені вода стає кришталево чистою, і це додатково ускладнює ловлю. Маскування необхідне у всьому — потрібно приховати і власну присутність, і зробити непомітними елементи снасті.
З приходом холодів і першого снігу риба малих річок зміщується на великі глибини. Ловити тепер на мілководних перекатах і під травичкою безглуздо, варто пошукати глибини солідніше. Але й тут бувають винятки. Часом у самому кінці сезону відкритої води, коли сніг може випасти і вже не розтанути, трапляється потрапити на хороший кльов щуки і окуня на прибережному мілководді, але обов’язково — під очеретом.
Ділянки з солідною глибиною бувають на малих річках досить протяжними, і їх облов займає багато часу. Пізньоосіння рибалка — це більшою мірою вимучування на одній точці, а не постійний пошук з швидким переміщенням. Хороших бровок тут не зустріти, залишаються старі корчі.
Постає питання — як обловлювати ці самі корчі? У холодній воді хижа риба краще реагує на вертикальну проводку, ніж на горизонтальну, тому джигові приманки переважають. Класичний джиг починає працювати на глибинах понад 1,5 м.
Іноді в особливо обмежених умовах горизонтальна проводка неможлива в принципі. Маятниковий закид на пару- трійку метрів під коряжку проводка на фазі падіння, і, піднімаючи вудилище, витягуємо приманку і знову робимо маятниковий заброс. Така техніка постійного «довбання» під один корч дуже добре працює. Не слід впадати у відчай після кількох перших закидів. Як показує практика, хижак може атакувати і з десятого, і з п’ятнадцятого закидання в одне місце.
Найголовніше питання в таких місцях — яку приманку застосувати? Звичайно, для кожної ситуації своє рішення. За спінінгову практику випало чимало випадків, коли в ролі кращої приманки тут виступав спиннернбейт. Про два найбільш захоплюючих випадки хотілося б розповісти.
ПЕРШИЙ ВИПАДОК: Пеньок і корчі
У своїй дельті річка повноводна і широка, в витоку само і в середній течії — невеликий струмочок — переплюйка, місцями сильно закоряжений. Коли ближче до осені на Лімниці падає рівень води, в річці стають помітними майже всі корчі. У такий час люблю відвідувати її витоки і ловити в них щуку і великого окуня. Твістери на легких головках і офсетних гачках корчі проходять успішно, а от рибу засікають погано: з десяти покльовок на берег будуть доставлені в кращому випадку 3-4 рибки. У кінці осені, однак, клювань тут буває не дуже багато, і такий відсоток вдалих підсічок критичний.
Вирушаючи в цей раз на річку, прихопив з собою весь набір приманок. Хотілося порівняти спиннернбейт із звичайними джигом.
На самому початку річки цілі завали корчів, які непросто обійти. З досвіду знаю, що приманку треба проводити впритул до таких укрить, часом протягати прямо через них, що загрожує зачепом. Хвилююся за спиннернбейт — все-таки він коштував 45 грн. — і кидаю в саму гущу. Проводку роблю хвилеподібну, то опускаючи до дна під коряжки, то піднімаючи майже до поверхні. За проводку разів сім шаркнув по топляках. Але через кілька забросів така шаркаюча проводка принесла і першу покльовку: з-під пенька вилетів хороший окунь і, наїжачившись колючками, сміливо атакував в пелюсток. Гачок зачепив його під нижню щелепу.
На десять закидів в самі гущі корчів — жодного зацепа і одна результативна покльовка. Статистика нехай і мала, але відмінна!
Корчів тут багато найрізноманітніших. У витоку — завали, через кілька десятків метрів починаються поодиноко стоячі на дні пеньки, які приховані під півтораметровою товщею води. Після декількох порожніх проводок в завалах зміщуюся до пеньків. Пеньки помітні у воді як темні плями. Тут проводжу спіннернбейт класичною джиговою проводкою, лише зрідка розбавляю погойдуваннями на спусках. Спіннернбейт добре відпрацьовує на всіх фазах проводки — пелюстки обертаються навіть на опусканні.
Покльовку передбачив. Коли приманка підходила до пенька, зупинив проводку, з-під пенька метнулася блискавка, люто притиснувши потопаючий спиннернбейт! Ловлячи в цих місцях, звик до великого числа порожніх ударів. Але зараз, після засічки, відчув ривки щуки, яка з різкими рухами головою піднімалася все вище і вище до поверхні, поки не виконала першокласну свічку.
Наприкінці серпня під кожним пеньком тут стояло по одній щуці, зараз же багато пнів порожні. Пнів тут не так багато, і серед них навіть є улюбленці. Один з них, що знаходиться прямо навпроти берізки на протилежному березі, все літо стабільно приносив по щучці. З-під нього ж вдалося виловити особистий рекорд на цій річці — щуку трохи більше півтора кг. Ось і зараз вирішив на ньому довше затриматися. Обловвлюю його вже десятком закидів, але все безрезультатно. З кожним разом намагався підвести приманку ближче до стовбура, пройти впритул до нього, такі проходи дуже подобаються пасивним щукам. І ось під кінець чергової джигової сходинки, відчув, що спіннернбейт потрапив на вершину пенька. Акуратно стягнув його і вже через секунду відчув тичок! Щука попалася зовсім мініатюрна, грамів на 200, і це пояснювало її сором’язливість, все-таки спіннернбейт — об’ємна приманка. Ця покльовка вкотре підтвердила, що куди важливішим є подача, ніж зовнішній вигляд приманки. Але не можна і скидати з рахунків такі характеристики приманки, як прохідність і засікаємість. На спіннернбейт в той день пізньої осені відчув за день сім ударів. З них шість риб — три щуки від 250 до 1000 грамів і три окуня від 100 до 300 грамів — були доставлені на берег. Спіннернбейт — тверда «п’ятірка» в ловлі впритул до самих різних за своєю конституцією корчів. До кінця дня, правду сказати, він залишився на одній з них, але витримати сотню закидів в таких складних умовах і так добре засікати рибу зможе не кожна приманка.
{ФАЙЛ=text.php}
ВИПАДОК ДРУГИЙ: ямки і острівців трави
Погода не для щуки: сонячно і безвітряно. Щука трохи поклювала з ранку і пішла на глибину. Розворушити пасивну хижачку спочатку спробував джигом, поставив 5-грамову чебурашку і 6- сантиметровий твістер. Яма сама по собі невелика: метрів десять у довжину і приблизно стільки ж в ширину. Для того щоб перевірити всю яму, потрібні були десятки два закидів, в ході яких втратив дві приманки на корчах і відчув дві щучих покльовки, які не реалізував. Їх сила і характер говорили про те, що риба неактивна. Далі пішли в хід воблери. Спочатку обстежив яму мілководним «мінноу» — для того, щоб перевірити, чи не стоїть риба у півводи або на виходах з ями, де глибина становила метра два. Ні одної покльовки. За «мінноу» послідував галасливий «фет», потім потопаючий «каунт даун» — нуль емоцій з боку щуки. І вже швидше від безвиході причепив спіннернбейт. З цього-то моменту і почалося найцікавіше…
Ні, не спіймав рибу з першого заброса, але побачив, що спіннернбейт переслідує симпатична щучка, кілограмів близько двох вагою. Щука вийшла прямо під берег і встала на краю водоростей. Пограв спіннернбейтом за півметра від щуки. Рибина вся напружилася і зробила блискавичний кидок! Люто вчепившись в приманку і тут же наколовшись на гачок, вона злетіла вгору. Спінінг, слава Богу, витримав, не підвів і плетений шнур, але от затягнутий фрикціон… Тільки завдяки йому щуці вдалося вивернути з пащі колючу приманку і щезнути. Шок пройшов тільки тоді, коли просто автоматично закинувши спіннернбейт в яму, тут же підсік якусь велику рибину. Цю плямисту красуню вже спокійно витягнув. Наступні півгодини безрезультатно намагався виманити ще яку-небудь рибу з цієї ями, але ніхто не клював, лише щучка вагою близько кілограма проводила приманку до берега і пішла. Десь з півкілометра вище була аналогічна яма і я попрямував туди.
Покидав на ямі спіннернбейт, але нікого ним не зацікавив. А щука просто зобов’язана була в ній стояти: дно мулисте, велика кількість корчів, непогані перепади глибини, місцями добре розвинена водна рослинність і просто величезні хмари малька. Яма тут представляла собою якусь подобу канави: на закиді клав спіннернбейт на трав’янисте мілководдя і стягав його в донне поглиблення, яке шириною було метрів з десять, потім йшов підйом дна і трав’янисте мілководдя.
Хвилеподібна проводка вийшла і на мілині, але щуку тепер у цій приманці явно щось не влаштовувало. Тим не менш, переміщався уздовж берега і планомірно обловлював акваторію. В одному місці зробив дальній кидок і запізніло зауважив, що на шляху приманки у воді є водорості, за які міг зачепитися спіннернбейт. Між водоростями і поверхнею води залишалося десь см 10, тому різко прискорив проводку, щоб проскочити не зачепившись. У підсумку зачепився, але не за траву, а за щуку! Витягнув щучку грам на 500. До вечора на таку проводку було ще три покльовки і одна щука впіймана. Що приваблювало щуку в такій страшній приманці, причому дуже швидко і рівномірно рухомій, сказати може тільки сама щука, але можу припустити, що її приваблював пелюсток, який борознив поверхню. Другий пелюсток працював без збоїв, але під водою. У цьому випадку три щуки атакували приманку строго в пелюстку, тому дві з них не зміг підсікти, а третя випадково забагрилась за щоку після «злої» підсічки.
Шукайте деталі в групі Facebook