Коли почався спалах кору, в Києві кількість бажаючих зробити щеплення від хвороби зросла в п’ять разів. У той же час, залишаються люди, яких в необхідності щепити дітей не переконують жодні аргументи – ані наукові дослідження, ані статистика,а навіть спалах самої хвороби.
Настав час змінювати ситуацію. Перш за все, потрібно пояснити і усвідомити, що вакцинація – це не особиста справа кожного.
Справа в тому, що існує так званий популяційний імунітет. Це коли всеохоплююча вакцинація перекриває (послаблює) канали поширення хвороби. Якщо немає носіїв – хвороба не має можливості поширюватися. Але він “працює” тільки за умови, що щеплено не менше 95-98% дітей. І вони захищають не тільки себе, але і тих, кому не можна робити щеплення за медичними показниками, і тим, у кого імунітет “скінчився”.
Справа в тому, що вакцинальний імунітет тримається не більше десяти років. Саме тому дорослим кожні десять років повинні вводити вакцину АДС-М – від дифтерії і правця. Проти інших дитячих інфекцій дорослих не ревакцинують саме тому, що ретельно і тотально вакциновані діти створюють “вакцинальний щит” для цих хвороб – і для дітей, і для дорослих.
Так що всі нинішні дорослі, навіть вакциновані в дитинстві, можуть потрапити у дуже важку історію з кором, дифтерією і будь-якою іншою хворобою зі списку календаря обов’язкових профілактичних щеплень. Можуть і не вижити – бували прецеденти. Дорослі, якщо хворіють, хворіють дитячими інфекціями особливо важко.
Схоже, не залишається іншого виходу, як примушувати до вакцинації.
На Заході вже прийшли до такого висновку. Там стали вводити штрафи і навіть кримінальне покарання за відмову від вакцинації. У Франції якраз в минулому році, після спалаху кору, прийняли закон, згідно з яким мінімальний штраф за відсутність щеплень – 1500 євро, максимальний – 30 000 євро і два роки в’язниці. У Німеччині за відмову від щеплень з 1 червня 2017 року ввели штраф 2500 євро – в країні зросла кількість захворювань на кір, а в кінці травня вона стала причиною смерті матері трьох дітей в Ессені. В Австралії, наприклад, відмовитися від щеплень можна, але тоді – ніяких соціальних допомог. І це працює.
В Україні ж, відповідно до закону – щеплення обов’язкові. Але це той випадок, коли обов’язковість виконання одного закону нівелюється іншим законом. Згідно ст. 27 закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, профілактичні щеплення від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця та кору в Україні – є обов’язковими. Про те ж йдеться і в ст. 10 “Основ законодавства України про охорону здоров’я”.
При цьому ст.12 закону “Про захист населення від інфекційних хвороб”, передбачає право батьків дитини (у віці до 15 років) відмовитися від проведення профілактичних щеплень – за умови, якщо лікар провів медичний огляд і об’єктивно поінформував їх про наслідки і можливі ускладнення такого рішення. Ну а після 15 і до 18 років дитина і сама може відмовити – якщо батьки не будуть проти.
Тому в Україні необхідно ввести як мінімум штрафи за прострочену вакцинацію і відмову. Такий, щоб бив по кишені. Як максимум – кримінальне покарання. Держава, своєю чергою, повинна нарешті попрацювати над поліпшенням іміджу щеплень і медицини в цілому. І, звичайно, забезпечити безперебійні поставки якісних вакцин.
Нагадаємо, спалах небезпечного інфекційного захворювання розпочався в Україні в 2017 році. За даними Центру громадського здоров’я, кількість хворих за 11 місяців 2017 року збільшилася в 43 рази. Але інфекція поширюється й у 2018 році.
Шукайте деталі в групі Facebook