Кожного року в час Різдвяних свят раз у раз виникають дискусії про “правильне” християнське вітання вцю пору.
Про правильність чи неправильність різних традиційних і осучаснених (“українізованих”) форм привітання дійсно можна толерантно дискутувати, висловлюючи свої етимологічні, теологічні, історичні, традиціоналістичні, пуристичні та інші рації з посиланням на церковні авторитети, класиків літератури, етнографічні звичаї etc.
Натомість ми хочемо нагадати канонічну форму християнського вітання Української Греко-Католицької Церкви, затверджену в прийнятому Синодом УГКЦ Катехизмі Української Греко-Католицької Церкви (прикінцевий розділ «Катихизмові правди»), що був розроблений Комісією у справах катехизації УГКЦ та представлений Верховним Архиєпископом Києво-Галицьким Святославом 2 червня 2011 року, пише Збруч.
Зрештою, вміщений в «Катихизмових правдах» розділ «Християнський привіт» не є жодною новацією останнього Катехизму, є він, наприклад, у випущеному в 1991 році з благословення Мирослава Івана Кардинала Любачівського молитовнику УГКЦ.
Як і сам Катехизм «Христос– наша Пасха», що, за словами кир Святослава, «продовжує традицію писаних чи друкованих катехизмів УГКЦ, початки якої сягають ще ХVI ст.»
Отож, буквальна цитата зКатехизму УГКЦ:
«Християнський привіт
Слава Ісусу Христу!— Слава навіки!
У різдвяному часі
Христос раждається — Славіте Його!
У великодньому часі
Христос воскрес!— Воістину воскрес!
Під час мирування
Христос посеред нас!— І є, і буде!»
[Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос– наша Пасха.– Львів, 2011.– с.307]
Шукайте деталі в групі Facebook