До березня 2020 року 32-річна Елізабет казала про себе “Я точно не собачник”.
Хоча їй подобалось ходити в гості до чужих песиків, вона не могла так захопитися любов’ю до них, щоби без нервів прибирати за ними безлад.
Коли почалася пандемія та карантин, у неї з’явилося більше часу і бажання товариства, тож Елізабет усиновила Майлза, тер’єра.
“Зараз я не уявляю життя без нього, але якби не було пандемії, то я б ніколи не купила цього собаку, – каже вона.
Я навіть більше не матюкаюсь, коли піднімаю за ним какашку. Я зовсім не впізнаю себе”.
У світі з початку пандемії відбулося значення збільшення продажів та усиновлення собак (на жаль, ця тенденція оминула Україну).
Люди, котрі завжди хотіли пухнастого друга, нарешті знайшли на це час.
Найдивніше, що люди, які до пандемії не були зацікавлені в тому, щоби мати собаку вдома, але наважилися на цей крок, помітили, що їх особистість змінилася від цього, пише bustle.com.
Хочете кращого емоційного та соціального розвитку для дитини? Заведіть собаку!
До того як врятувати свою австралійську вівчарку 33-річна Емілі була дуже жорсткою “анти-собачницею”, вважаючи їх брудними і деструктивними.
Тепер вона каже: “Я стала набагато чутливіше та ніжніше, ніж коли-небудь до цього”.
Зараз Емілі вважає собак дуже комунікабельними і “набагато менш деструктивними, аніж люди”. Вона також додає, що тепер уникає вживання їжі тваринного походження.
За словами нейропсихологині, докторки філософії Маріан Ріссенберг, вплив пандемії на наші соціальні зв’язки змусив людей сумувати і відчувати себе самотніми.
“Собака може забезпечити розваги, компанію і прив’язаність, – пояснює Ріссенберг.
Ми запрограмовані на зв’язок з іншими істотами, які залежні від нас і цінують нашу турботу, а собаки мають додаткову користь для нас в тому, що розвивають нашу увагу”.
Нейропсихологиня зауважує, що оскільки у собак малі лобні долі у мозку, то вони живуть теперішнім, на відміну від більшості людей, а ще не обдумують глобально картину світу і не зляться.
“Вони щасливі, коли задовольняються їх базові потреби, а коли вони щасливі, тоді вони роблять такими ж і нас”, – додає вона.
Власниця Майлза Елізабет з цим повністю згодна: “Він приносить в мій день несподівані радості, яких раніше не було.
Не те, щоби раніше у мене зовсім не було щасливих днів, зате тепер вони змішуються з милими речами, які робить мій пес”.
“Тепер я відчуваю себе більш цілісно і ніби стала люблячою людиною, а ще “ніколи не відчувати себе самотньою” йде, як бонус”, – перераховує вона.
Нейропсихологиня Маріан Ріссенберг пояснює, що за деякі із змін відповідає гормон окситоцин, який також активно впливає на такі життєві процеси як формування пари та народження і виховання нащадків.
Коли ми взаємодіємо з собакою (чи партнером, чи дитиною) наш мозок відправляє окситоцин із гіпоталамуса в основний мозок, викликаючи відчуття любові.
Зміни, викликані прийняттям собаки у ваш дім і серце, є нейрохімічними, проте нас також змінює новий досвід.
“Він показує нам іншу сторону нас самих або дає інший погляд на життя та світ, змінює нас, – пояснює Ріссенберг.
Я би не сказала, що закоханість в домашніх тварин робить нас більш добрими, але терпіння по відношенню до інших істот все одно творить щастя”.
Пес на здоров’я: наукові аргументи, чому вам треба завести собаку
Дослідження показують, що собаки роблять нас щасливішими та здоровішими.
За словами психіатра, нейропсихолога Санам Хафіз, “просте погладжування тварини дає позитивний ефект на поясну кору мозку, яка обробляє емоції, відповідає за емпатію та контроль над імпульсами”.
“Коли ви гладите собаку протягом якогось часу, мозок виробляє серотонін і дофамін.
Серотонін – це гормон, який відповідає за ваш настрій, соціальні навички, сон, пам’ять і багато чого іншого, – зауважує Хафіз, додаючи, що за щастя відповідає також цей гормон.
Дофамін відомий, як гормон винагороди, він регулює задоволення і емоції”.
Шукайте деталі в групі Facebook